Viktor Zhukovskyy. Identity of Eastern theology. The problem of God's transcendence and immanence in theological thought of Cyril of Alexandria and John Chrysostom Print

b_250_0_16777215_0___images_stories_vykladachi_zhukovskyy4.jpgDeus non est notus nobis in sui natura, sed innotescit nobis ex operationibus vel effectibus eius.
Св. Тома Аквінський
Ті, хто догодив Богу і досягнув ... обоження, ... беруть участь не в Божій сутності, а в божественній енергії.
Св. Григорій Палама

Вчення Олександрійської та Антіохійської шкіл давно стали в історії науки символами безкомпромісної богословської поляризації. Поєднувані догматичними формулюваннями Соборів, ці два типи богомислення продовжували залишались протилежними точками зору. Це стосується як методів та підходів в інтерпретації Святого Письма, так і головних догматичних питань в тріадології та христології. Йдеться, передовсім, про проблему співвідношення єдності та троїстості Пресвятої Трійці та, звичайно, про довготривалі христологічні дискусії, які часто набували характеру надзвичайно жорсткого і непримиренного як богословського, так і персонального протистояння. Під час цих догматичних дискусій протилежні партії знаходили свої точки дотику лише у благодатній антиномії, яку тисячоліття пізніше св. Григорій Палама назве «критерієм благочестя». Яскравим прикладом такого антиномічного поєднання двох непоєднуваних богословських парадигм є халкидонська христологічна формула і тріадологічна доктрина.

Поряд з центральними догматичними формулюваннями, які виражали максимально можливий богословський консенсус, існує ще одна важлива проблема, яка перебувала в тіні «головних» богословських дебатів, проте так само потребувала і продовжує потребувати антиномічного балансу. Йдеться про осмислення і концептуалізацію взаємозв'язку між трансцендентністю та іманентністю Божої природи щодо сотвореної реальності.

Осмислення онтологічної проблеми співвідношення між трансцендентним та іманентним аспектами Бога і пошук її поняттєво-концептуального вираження має першорядне сотеріологічне значення з огляду на необхідність обгрунтувати можливості богопізнання, участі людини у Божій природі та людського обоження. Онтологічна віддаленість божественного і людського зникає саме завдяки Воплоченню Сина Божого, Чия Божа особа стала онтологічним мостом над буттєвою «прірвою» між несотвореним і сотвореним. Єдина особа Воплоченого Логосу буттєво возз'єднала протилежні світи: вічний і дочасний, безмежний та обмежений, божественний і людський. Тема взаємозв'язку Воплочення і Обоження є однією з центральних у святоотцівському богомисленні вже від Іринея Ліонського. Водночас, проблема богословської інтерпретації та догматичного вираження Доброї новини про поєднання єдиного і вічного Божого життя з багатоманітністю світової, сотвореної реальності залишається нерозв'язаною і дотепер. Напруження між абсолютною «іншістю» внутрішньотроїстого буття (Богом іn Se, ad intra, theologia) та одночасною онтологічною «близькістю» Бога в Його об'явлені та провіденційній присутності у світі (Бог pro nobis, ad extra, oikonomia) через божественну благодать, силу, енергію, було і залишається однією з центральних проблем богослов'я. З її постановки розпочинають свою книгу про богослов'я в ХХ-ому столітті Стенлі Ґретіц та Роджер Олсон: «У своїх найкращих проявах християнське богослов'я завжди намагалось знайти рівновагу між двома спорідненими біблійними істинами - божественною трансцендентністю та божественною іманентністю. З одного боку Бог трансцендентний щодо світу. Він самодостатній та існує незалежно від світу. Бог панує над всесвітом і приходить у наш світ ззовні. ... З іншого боку, Бог іманентний світу. Це значить, що Він завжди присутній у своєму створінні. Господь приймає найдієвішу участь у всьому, що відбувається у всесвіті та історії людства ... богослови у всі часи стикались з необхідністю знайти таке формулювання християнського уявлення про природу Бога, яка б врівноважувала, стверджувала та стримувала в творчій напрузі божественну трансцендентність та іманентність» . Ця проблема присутня і в патристичній літературі різних періодів і богословських шкіл. В цій статті ми представимо способи осмислення Божої трансцендентності та іманентності двох відомих представників Антіохійської та Олександрійської шкіл: Кирила Олександрійського та Йоана Златоуста. Нас цікавитиме в першу чергу те, як ці відомі Отці Церкви осмислюють, термінологічно і концептуально окреслюють об'явлену правду про Божу трансцендентність та іманентність.

Download

Більше