З учення Церкви та Св. Письма[1] розуміємо багатство посилань та прикладів, у яких віддзеркалюється бажання Христа залишити на землі власних послідовників – священнослужителів – взірців любові, милосердя та справедливості. Перші послідовники Христа, Апостоли, а особливо опісля Римські Архиєреї значної уваги надавали святості Церкви як у її внутрішній, так і в зовнішній адміністрації. Це підтверджують слова Вселенського Архиєрея Пія ХІІ до Римської Роти, який сміливо твердив, що: «управління справедливістю в Церкві це функція турботи про душі, це еманація тієї влади та пастирської пильності, повнота та універсальність якої перебуває та включена у передавання ключів першому Петрові».[2]

Завантажити

[1] Мт. 5,16. Мт. 28, 19-20. 1 Кор.4,9.

[2] PIUS PP. XII, Allocutivo ad Romanam Rotam, 03.10. 1941, in AAS 33(1941), cт. 427.