articles
|
In his book on the roots of secularisation of Western society, Charles Taylor singled out three main domains in which the category of God, once deeply rooted in the premodern period, lost its essential role. He spoke of the physical world that surrounded people, the social order, such as a kingdom, polis, and church, and finally the “enchanted” world in its fullness.[1] He noted that in the year 1500 one could hardly imagine anyone who would not have faith in God; however, in 2000 many consider this not only a plausible alternative, but also, in many cases, an inevitable choice. [1] Чарльз Тейлор, Секулярный век (Москва: Издательство Библейско-богословского института, 2017), с. 33, Russian translation by Alexei Vasiliev, Leonid Kolker, and Andrei Lukianov from Charles Taylor, A Secular Age (Cambridge, London: Belknap Press of Harvard University Press, 2007). В статті розглянуто вчення про розрізнення між сутністю й енергією Пресвятої Трійці в богословській думці відомого візантійського богослова і святого XIVст. Григорія Палами. Представлено важливість даної богословської проблеми для обґрунтування, як творчої присутності трансцендентного предвічного Триєдиного Бога в сотвореній Ним багатоманітності іманентного світу, так і можливості участі людини в Божому житті та її Обоження. Окреслено головні аспекти сутнісно-енергійного розрізнення та катафатичного виміру богословської думки Григорія Палами. Розглянуто вчення про божественні енергії та їх головні характеристики. У цьому контексті проаналізовано головні поняття, які виражають динаміку Божої всюдисущності. Особливу увагу в статті присвячено значенню Паламового енергійного підходу у богословленні для різних ділянок богословської науки. Освітній процес європейського вищого навчального закладу - це вертикаль, основою якої є головний бенефіціар - студент. Будь-які процеси, що стосуються якості освіти й науки, не мають змісту, якщо студент не бере в них участі й не впливає на якість цілого комплексу освітньої сфери закладу, якщо він не задіяний у механізми контролю та реформування. Як зазначає Кеті Керфут, працівник британської агенції із забезпечення якості освіти, «процес залучення студентів набуває дедалі більшої ваги. Для того щоб це стало реальністю, вищі навчальні заклади повинні створювати для студентів найкращі умови для того, щоб вони могли впливати на своє навчальне середовище та активно діяти в тих питаннях, які для них важливі»[1]. Програма студентського контролю й оцінювання якості повинна бути частиною загальної системи забезпечення якості освіти у країні. [...] Імператив якості: вчимося цінувати і оцінювати вищу освіту //
[1] Агенція із забезпечення якості вищої освіти QAA робить ставку на залучення студентів, Quality Assurance Agency for Higher Education / Пер. І. Михайленко, О. Бурдик [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.euroosvita.net/prog/print.php/prog/print.php?id= 1610. Головні вимоги щодо забезпечення якості праці академічних працівників прописані в «Стандартах і рекомендаціях щодо забезпечення якості в Європейському просторі вищої освіти». Згідно з цим документом «навчальні заклади повинні мати у своєму розпорядженні певні процедури і критерії, які б засвідчували, що викладачі, які працюють із студентами, мають відповідну кваліфікацію і високий фаховий рівень для здійснення своїх службових обов’язків. Ті, хто здійснюють зовнішню перевірку навчального закладу, мають про них знати і оцінити їх у кінцевому звіті про перевірку». Для того щоб дотримуватись цього стандарту і повноцінно залучати до науково-педагогічного процесу викладачів як найважливіший навчальний ресурс, необхідно дотримуватись головних рекомендацій, які є підґрунтям для нього. [...] Від контролю до культури якості: перезавантаження процесів забезпечення якості в українській вищій школі //
[...] Деякі церковні посвячення, освячення і благословення існують в Церкві з глибокої давнини, а деякі з них з’явилися значно пізніше. Серед числа великої кількості церковних благословень і освячень існує навіть таке благословення і освячення, яке спочатку звершувалося без молитви (чи чину), а лишень тільки згодом для нього (через зловживання) була укладена в Церкві молитва (чи чин), як для благословення і освячення ікони. Даною публікацією пропонується коротко пояснити, чим відрізняється людське іменування ікони від церковного; представити, в чому полягало церковне іменування ікони в ході історії Церкви (Східної та Західної), а також вказати, коли зародився та як розвивався церковний обряд іменування ікон в українських церквах Київської традиції. [...] |
In the article the author reflects on the problem of the ontological distinction between the transcendence and immanence of God in the theological thought of Macarius of Egypt. The focus of his analysis is on the apophatic approach to the interpretation of the unutterable, inaccessible and unknowable nature of God and the conceptual and terminological ways in which God’s presence is expressed in created being. The main terms by which Macarius expresses God’s absolute remoteness from the world, on one hand, and His presence in the world on the another, are analyzed. The researcher considers the spiritual and ascetic dimension of the anthropological and soteriological views of Macarius’ theology through the prism of the pneumatology and christology.
