articles
|
Освітній процес європейського вищого навчального закладу - це вертикаль, основою якої є головний бенефіціар - студент. Будь-які процеси, що стосуються якості освіти й науки, не мають змісту, якщо студент не бере в них участі й не впливає на якість цілого комплексу освітньої сфери закладу, якщо він не задіяний у механізми контролю та реформування. Як зазначає Кеті Керфут, працівник британської агенції із забезпечення якості освіти, «процес залучення студентів набуває дедалі більшої ваги. Для того щоб це стало реальністю, вищі навчальні заклади повинні створювати для студентів найкращі умови для того, щоб вони могли впливати на своє навчальне середовище та активно діяти в тих питаннях, які для них важливі»[1]. Програма студентського контролю й оцінювання якості повинна бути частиною загальної системи забезпечення якості освіти у країні. [...] Імператив якості: вчимося цінувати і оцінювати вищу освіту //
[1] Агенція із забезпечення якості вищої освіти QAA робить ставку на залучення студентів, Quality Assurance Agency for Higher Education / Пер. І. Михайленко, О. Бурдик [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.euroosvita.net/prog/print.php/prog/print.php?id= 1610. Головні вимоги щодо забезпечення якості праці академічних працівників прописані в «Стандартах і рекомендаціях щодо забезпечення якості в Європейському просторі вищої освіти». Згідно з цим документом «навчальні заклади повинні мати у своєму розпорядженні певні процедури і критерії, які б засвідчували, що викладачі, які працюють із студентами, мають відповідну кваліфікацію і високий фаховий рівень для здійснення своїх службових обов’язків. Ті, хто здійснюють зовнішню перевірку навчального закладу, мають про них знати і оцінити їх у кінцевому звіті про перевірку». Для того щоб дотримуватись цього стандарту і повноцінно залучати до науково-педагогічного процесу викладачів як найважливіший навчальний ресурс, необхідно дотримуватись головних рекомендацій, які є підґрунтям для нього. [...] Від контролю до культури якості: перезавантаження процесів забезпечення якості в українській вищій школі //
[...] Деякі церковні посвячення, освячення і благословення існують в Церкві з глибокої давнини, а деякі з них з’явилися значно пізніше. Серед числа великої кількості церковних благословень і освячень існує навіть таке благословення і освячення, яке спочатку звершувалося без молитви (чи чину), а лишень тільки згодом для нього (через зловживання) була укладена в Церкві молитва (чи чин), як для благословення і освячення ікони. Даною публікацією пропонується коротко пояснити, чим відрізняється людське іменування ікони від церковного; представити, в чому полягало церковне іменування ікони в ході історії Церкви (Східної та Західної), а також вказати, коли зародився та як розвивався церковний обряд іменування ікон в українських церквах Київської традиції. [...]
Багато ЗМІ, наввипередки один одному, публікували власні стрічки новин з заголовками на кшталт «Папа спростив і скоротив процедуру церковного розлучення»; «Відтепер процеси в церковних трибуналах будуть безкоштовними», «Папа Франциск дозволив католикам розлучення» і тд. Що ж насправді відбулося? [...]
Notwithstanding universal human rights, the impact of religion on today‟s world still remains strong albeit sometimes unpredictable. Their influence can be quite diverse though. We can emphasise both the positive and negative effects of religion in the public square. If one looks at John Paul II, Desmond Tutu, or the Dalai Lama, one could definitely affirm the essential role of religion in keeping peace. However, the tragedy that happened in September 2001 in the USA evokes precisely the opposite impression. Therefore, interreligious dialogue is no simple issue, because of the necessity to find a common background among fundamentalists who are open to dialogue with, of course, secularist theorists. The reality of religious pluralism and primacy of individualism in religious convictions seems to be a serious obstacle to achieving dialogue at the international level. In this context, one way of dealing with this task is via the politics of respect, which is not always straightforward. |
In the article the author reflects on the problem of the ontological distinction between the transcendence and immanence of God in the theological thought of Macarius of Egypt. The focus of his analysis is on the apophatic approach to the interpretation of the unutterable, inaccessible and unknowable nature of God and the conceptual and terminological ways in which God’s presence is expressed in created being. The main terms by which Macarius expresses God’s absolute remoteness from the world, on one hand, and His presence in the world on the another, are analyzed. The researcher considers the spiritual and ascetic dimension of the anthropological and soteriological views of Macarius’ theology through the prism of the pneumatology and christology.
У вівторок, 8 вересня 2015 р., у Ватикані відбулося представлення реформи, яку Папа Франциск здійснив щодо канонічних процесів визнання недійсності подружжя, оприлюднивши два документи: «Mitis Iudex Dominus Iesus» (Смиренний Суддя Господь Ісус) та «Mitis et misericors Iesus» (Смиренний і Милосердний Ісус), якими внесено зміни до Кодексу Канонічного Права (далі ККП) та Кодексу Канонів Східних Церков (далі ККСЦ) відповідно. Разом з цими двома документами оприлюднено «Процесуальні правила ведення процесів визнання недійсності Таїнства Подружжя».
The problem of dialogue in a pluralistic context becomes particularly complex when the religious aspect is an object of attention. Religious convictions cannot be characterised by mere external features. Religious behaviour is not only to be understood at the level of action, but on the level of intention as well. Therefore, at first sight, it may seem problematic to speak of interreligious dialogue.
