patristics
|
This volume presents selected papers from an international conference held on September 11-12, 2009, at the Ukrainian Catholic University in Lviv, Ukraine. The conference was jointly organized by the Departments of Theology of the Ukrainian Catholic University and the University of Notre Dame in Indiana, USA. The topic of the conference was patristic notions of Christian perfection. The presentations discussed all epochs of patristic thought and literature or explored the use of patristic ideas of perfection in modern ecumenical dialogue and church social teachings. Contributors came from the USA, Europe, the Ukraine, and Russia.
10 травня на філософсько-богословському факультеті УКУ відбулася Міжнародна патристична конференція «Образ та подоба Божі в святоотцівському богослов’ї» Це перший подібний захід, який організували разом кафедра богослов’я ФБФ УКУ та кафедра стародавньої та середньовічної історії Церкви богословського факультету Люблінського католицького університету Івана Павла ІІ.На початку конференції учасників та слухачів благословив на плідну працю Владика Володимир Груца, єпископ-помічник Львівської Архиєпархії.
Відкриваючи конференцію Віктор Жуковський зазначив: «Коли я думаю про свою людськість зі всіма її особливостями, величчю і немічністю, то згадую слова двох святих, Іринея Ліонського (ІІ ст.) і Симеона Нового Богослова (ХІ ст.). Один писав: «…людина – слава Божа, яка має життя, а життя людини – це видіння Бога». А інший, гостро відчуваючи драматичну подвійність людського буття волав: «Людина страждає все своє життя, тому що вона «рабовільна», тобто одночасно є свобідною і невільником». «В ній поєднується смертне і безсмертне, видиме і невидиме, чуттєве і мисляче».
У перших трьох століттях християнства усвідомлення римським єпископом особливого авторитету своєї Церкви проявлялося в активній ініціативній участі у вирішенні спірних питань Вселенської Церкви. Активної позиції очікувалося від єпископа Риму і в період зародження аріанства – єресі, яка заперечувала Божество Ісуса Христа. Це була надзвичайно відповідна ситуація для нагального втручання папи у питання віри, щоб покласти край ворожнечі, яка нищила Церкву. Мета статті полягає у визначенні якою в дійсності була роль Риму у засудженні аріанства на початковій стадії його розвитку.
З першої половини VIII століття до половини IX століття Константинопольська Церква боролася з іконоборчим рухом. В цей період ревним захисником іконопочитання був Теодор Студит (759-826), великий мислитель та ігумен Студійського монастиря. Однією з головних тем, які він поглиблював, було питання незалежності Церкви від світської влади в аспекті віровчення та моралі. Св. Теодор хотів довести, що церковні догми і правила походять не від імператорів, а від собору єпископів. У цьому контексті він розвиває ідею пентархії.
[...] Тема христології традиційно розглядається у двоякому сенсі: з одного боку, питання стоїть, яким є зв'язок між Сином, Святим Духом і Отцем (онтологія Бога), а з іншого боку, яким є взаємовідношення між Сином і людиною (антропологія і сотеріологія). У випадку з Климентом на ці питання неможливо дати простої відповіді, але слід бути дуже уважним, щоб не застосовувати до його христологічного синтезу пізніші або сучасні тринітарні і христологічні поняття, коли говоримо про ранній період становлення християнського богослов'я. [...]
Осмислення постаті і вчення відомого візантійського богослова, ісихаста й церковного діяча XIV ст. Григорія Палами здійснено через призму змін у ставленні до почитання св. Григорія після Замойського синоду та позитивних зрушень в оцінці його особи після ІІ Ватиканського собору. Висвітлено роль патріярха Йосифа Сліпого у справі літургійно-богословського відкриття імени та спадщини св. Григорія Палами для західних і східних католиків. Вперше наведено тексти листів кардинала Франя Шепера і патріярха Йосифа у справі повернення текстів служби св. Григорія Палами в римське видання грецького Антологіона. Наголошено на необхідності й актуальності глибших студій богословської спадщини св. Григорія Палами та східнохристиянського феномену ісихазму в УГКЦ.
The most natural environment for a religious experience, kerygma, and doctrine of primitive Christians was undoubtedly grounded in the Jewish synagogue, bet knesset, which has been a central communal institution of Judaism. In fact, it had been the native educational milieu for Jesus himself, who must have been enrolled in a synagogal school in his childhood and later used it for preaching in his adult life. Even though until 70 CE Jerusalem Temple was the center of the Jewish cult, the synagogue clearly had its own particular function, serving as a local meetinghouse for study and, also, prayer. In effect, its administrators were none other than teachers, rabbis. When Jerusalem Temple was destroyed, the synagogue became its surrogate. Consequently much of the liturgy and instruction of rabbinic Judaism and newly emerging Judeo-Christianity – even the times of statutory prayer and the number of services held on holidays and festivals – was framed to correspond with the rituals and rhythms of the defunct Temple cult.[1]
Доповідач – проф. д-р габілітований Пьотр Щур (Piotr Szczur), директор Інституту історії Церкви і патрології; завідувач кафедри античної та середньовічної історії Церкви факультету богослов’я Люблінського католицького університету. Подія у facebook: https://www.facebook.com/events/113567189211003/ |
Studia Patristica. Volume LI. Including papers presented at the Conference ‘The Image of the Perfect Christian in Patristic Thought’ at the Ukrainian Catholic University in Lviv, Ukraine, under Taras Khomynch, Oleksandra Vakula and Oleh Kindiy in 2009. Edited by A. Brent, T. Khomych, O. Vakula and M. Vinzent. Leuven, Paris and Walpole, MA.: Peeters, 2011. I-XV, 216 pages.
Deus non est notus nobis in sui natura, sed innotescit nobis ex operationibus vel effectibus eius.
