Відео

Фотогалерея

Викладач кафедри богослов’я УКУ,  ліценціат релігійних наук (Загребський державний університет)  о. Олег Гірник, на відкритому семінарі філософсько-богословського факультету УКУ,  виступив із доповіддю «Сучасні виклики й нові можливості богослов’я: богословський авангард».

Отець Олег розповів, що розвиток сучасного богослов’я УГКЦ позначене ретроспективою східної богословської традиції і є логічним продовженням  «східного повороту» (започаткував митрополит Андрій Шептицький).  Як наслідок, багато греко-католицьких богословів працюють над дослідженням російського релігійного богослов’я: Георгія Флоровського, Сергія Булгакова, Олександра Шмемана, Миколи Афанасьєва та митр. Антонія Блюма.

“Не потрібно забувати про нові виклики, які стоять перед богослов’ям, – наголошує священик, – перший – це протистояння нігілізму та здатність давати правильні відповіді на питання про сутність Бога та людини”.  Отець Гірник розповідає, що українським богословам потрібно звернути увагу на досвід російського богослов’я, яке, на жаль, не змогло перемогти нігілізму і теортетичні напрацювання не мають практичної завершеності.

Що орієнтоване на традицію християнське богослов’я може мати спільного з авангардизмом, в основі якого нігілізм та радикальне заперечення традиції? – Питання, на яке сучасні богослови повинні знайти відповідь. На думку доповідача, якщо використати якісну методологію, то можна відкрити унікальний взаємозв’язок між протилежними напрямками. Проте важливо пам’ятати, наголошує отець Гірник, що у цьому «зв’язку» не має місця для компромісу та компрометації богослов’я перед нігілізмом.

Авангардизм – мистецький напрям який виник у першій половині 20 ст. – є збірним поняттям для цілої низки різних рухів у мистецтві і літературі, яких об’єднює розрив з традицією та деструкція попередніх мистецьких надбань. Олег Гірник підкреслює: “Якщо використати метод «творчої герменевтики» Мірчи Еліади (румунський письменник, історик релігій і дослідник міфології, професор Чиказького університету) – то вдасться виокремити духовну техніку, яка допоможе сформувати культуру особливої чуттєвості, розпізнавати у цілковито профанних явищах структури зародження сакрального, але і навпаки – дозволить побачити згасання сакрального”.

На відкритому семінарі о. Олег часто цитував Михайла Епштейна (російський філософ, культуролог, лінгвіст та есеїст), який говорить про природну схожість між християнством та авангардизмом, тому що обидва вчення вимагають від людини порвати із буденністю. Окрім цього, авангардизм підкреслює есхатологічний характер християнства, тобто релігії яка постійно «біжить» вперед.

“Сучасні християни повинні навчитися долати релігійний традиціоналізм, в рамках якого людина себе дуже комфортно почуває”, – цитує Епштейна отець Гірник, який не розуміє, чому багато релігійних мислителів бачать в авангарді «біснуватість епохи».  Епштейн вважає, що це можна пояснити  небажанням людей бачити і правильно оцінювати реальність.

Наступною спільною рисою християнства і авангардизму є динамізм, який змушує людину відходити від буденності і думати загробне життя. Отець Гірник наводить приклад святої Марії Єгипетської чи святого Антонія Великого, які залишили звичне життя і пішли в пустелю, що, на його думку, є також проявом авангарду.

Окрім цього, аванградність стосується і сакрального релігійного мистецтва в якому захований глибокий внутрішній сенс. Ікона, за словами отця Гірника, є прикладом світу «і не того, і не того».

Авангардність християнства проявлятиметься тією мірою, наскільки християнство буде протистояти світовим тенденціям. Священик називає нашу епоху «Кібер-середньовіччя», тому що розмиті якісні характеристики та дуже висока інтенсивність змін.  “Людина не встигає пристосуватися до технологічних здобутків власного генія, втрачає якісний характер змін, тому люди змушені вносити корективи, в т.ч. і хімічні, для стимуляції власних ментальних можливостей”, – вважає священик.

“Можливо, богословська антропологія – єдина наука,  яка збереже правильне, цілісне уявлення про людину в недалекому майбутньому”, – зазначає отець Олег Гірник.

Статтю взято з вебсторінки Українського католицького університету (ucu.edu.ua)