Error
An Open Scholarly Seminar: “Moral Norms and Criteria of Spiritual Guidance in Eastern Christianity” Print

Аудіо

Фотогалерея

25 вересня Кафедра богослов’я ФБФ провела відкритий науковий семінар на тему «Моральні норми і критерії духовного наставництва у східному християнстві». Доповідач зустрічі диякон Володимир Мосоров  – докторант Богословського факультету Варшавського Університету ім. кардинала С. Вишинського, доктор технічних наук, професор Лодзької Політехніки (Польща). Уже кілька років диякон Володимир  тісно співпрацює з Українським Католицьким Університетом.

b_650_0_16777215_0___images_stories_moralni-normy-i-kryteriyi-1.jpg

 

Тема духовної опіки та наставництва є ключовою у наукових дослідженнях диякона Володимира, а відтак доповідач зумів кваліфіковано донести донести до слухачів їхнє значення та пояснити основну відмінність між ними.
Розпочав доповідач із визначення самого поняття духовного наставництва, зазначивши, що його місце чітко регламентовано у Катехизмі УГКЦ. Тобто це поняття не абстрактне, а конкретне та прописане Церквою. Духовне наставництво стоїть поряд із голошенням слова та уділенням Святих Таїнств. У Катехизмі УГКЦ зазначено, що духовний отець чи матір покликані до того, аби вести своїх духовних дітей. Це один із видів служіння, який полягає в опіці над дітьми на шляху до духовного зростання.

b_650_0_16777215_0___images_stories_moralni-normy-i-kryteriyi-2.jpg

 

Згодом диякон Володимир пояснив основну відмінність між духовним наставництвом та духовною опікою? Духовна опіка – це початок духовного наставництва. Останнє у свою чергу є поняттям значно вужчим. Це особистий зв’язок, котрий виникає на певному етапі життя між тими людьми, які «входять у ближчі стосунки між собою». До того ж, якщо духовна опіка не потребує дозволу, то наставництво відбувається винятково із благословення Церкви.

b_650_0_16777215_0___images_stories_moralni-normy-i-kryteriyi-3.jpg

 

Також доповідач наголосив, що духовне наставництво полягає в допомозі людини із більш духовним досвідом людині з меншим (у Катехизмі: сприяння вдосконаленню особи та допомога у досягненні нею святості, до якої кличе Бог). Духовне наставництво поняттям взаємним, у процесі якого духовний наставник, навчаючи свого духовного сина чи доньку, багато вчиться сам. Третьою особою у цих стосунках завжди є Святих Дух, який виконує роль своєрідного арбітра.

b_650_0_16777215_0___images_stories_moralni-normy-i-kryteriyi-4.jpg

 

Важливим для розуміння є також те, що духовне наставництво не з’являється раптово, натомість має певні етапи свого розвитку. На першому етапі людина обмежується спілкуванням зі священиком лише як зі сповідником. Згодом відносини можуть перейти на вищий рівень, який передбачає духовне учительство (учитель допомагає, радить, але не «входить» у внутрішній світ учня). Найвищий рівень – добре наставництво, яке передбачає повний послух учня вчителеві. Духовний учитель та його учень формують нерозривні стосунки, сповнені довіри цілковитої довіри один до одного. Практичною конклюзією духовного наставництва є уділення Святої Тайни Сповіді.

b_670_0_16777215_0___images_stories_moralni-normy-i-kryteriyi-5.jpg

На завершення диякон Володимир зазначив, що духовне наставництво виникає з любові до ближнього. Важливо також не забувати про джерела, які збагачують людину духовно:  читання Святого Письма, патериків та іншої духовної літератури.

Більше