Вщент зруйновані вулиці і сотні загиблих беззбройних мирних мешканців – такими є реалії звільнених від російських військ міст на Київщині, зокрема Бучі та Ірпеня. Якщо дивитися на події в часі окупації російськими солдатами передмість Києва, як окремий епізод, то це без сумніву воєнні злочини за міжнародним та українським правом. Однак, якщо розглянути це в контексті “остаточного вирішення українського питання” на фоні всіх дій рф проти України за останні 8 років, то, може, зараз саме час поставити питання про можливість застосування концепції геноциду до оцінки того, що відбувається в Україні?
Хто та на яких підставах понесе відповідальність за нелюдські злочини російських окупантів – розповіли викладач Школи права УКУ, адвокат Андрій Костюк та керівниця Школи права УКУ Світлана Хилюк.
Війна і страждання, руйнації і кров, вбиті діти і боязнь майбутнього – з одного боку, та мир і щастя, будування життя і радість стосунків, сміх дітей і певність у завтрашньому дні – з другого, наче двоєдиний голий нерв виявляє два полюси життя сучасного українця. Як християнська віра і розум може примирити ці дві протилежні реалії? На перший, поверховий, погляд це неможливо. Насправді ж ці два якісно різних світи належать до однієї, Богом сотвореної планети, яку Він назвав Людиною. Саме це царське Боже творіння в Україні одночасно віддає своє життя і живе вічно, жахається руйнувань своєї оселі та під ворожими бомбардуваннями планує відбудову країни, усміхається крізь самотні сльози й відчуває себе в сімейному теплі та затишку, сидячи в сирому підвалі поряд із незнайомими ще вчора сусідами.
The Russian troops continue simultaneously attacking Ukraine from the territory of Russia, Belarus and the temporarily occupied parts of Ukraine’s Donetsk, Luhansk regions and Crimea. This is full-scale war, launched by Russia against Ukraine, not a “conflict in Ukraine”. Proper wording is critical, including within the international organizations.
A war of the people is first of all a spiritual war: a war between the true and the deceptive, the eternal and the temporary, what is worthy and what is vile, the sound and the degraded… It is war that reveals a nation’s value and “backbone”, the quality of its spiritual leaven, its salinity in order to be “salt of the earth”, and the capacity of every person. The person who opposes evil does not have the fear of death, the instinct of self-preservation. Their selfish desires disappear and something extraordinary, human, and at the same time, supernatural appears. The people, as a single body, are recast in the furnace of faith, hope, and sacrifice and move to another level - the level of a “greater love”, when everyone feels ready to “lay down his life for his friends” (Jn. 15:13). Everyone becomes a Warrior of God, a “centurion”, with the greatest faith that Christ could find (Matt. 8:10). At this Human and Divine level, the “I” recedes far into the background. Our life transforms into a total “We”. Faith, prayer, and life form a more condensed unity. Every fighter of this visible and invisible battle is internally aware of not only being a citizen of Ukraine, but also, as Justin the Martyr wrote in the second century, feels like an eternal citizen of the “heavenly country” who can not be killed by any weapon because the Commander-in-Chief is Jesus Christ the Victor.
