В УКУ відбулася зустріч присвячена розробленню концепції для душпастирської опіки над трудовими мігрантами Друк

b_300_0_16777215_0___images_stories_podiyi_dsc_6027.jpg

Фотогалерея

На круглому столі «Душпастирська опіка мігрантів: досвід і перспективи розвитку», який організувала кафедра богослов’я спільно із пасторально-міграційним відділом УГКЦ, священики та науковці університету обговорили нові підходи до залучення трудових мігрантів до спільнотного, парафіяльного життя та як перетворити церковну громаду в культурно-освітній центр.

За словами владики Йосифа Міляна, голови Пасторально-міграційного відділу УГКЦ, на сьогодні Греко-Католицька Церква стала справді глобальною: українці працюють більше, ніж в 40 країнах далекого і близького зарубіжжя, в кількісному вимірі – це декілька мільйонів людей. – І усім потрібно надати духовну допомогу та підтримати в біді, – наголосив владика.

Серед основних проблем, з якими люди зустрічаються на чужині — це адаптивний шок, – люди розгублюються, не можуть пристосуватися до нових умов. Як наслідок, зазначає владика, дуже часто розпадаються сім’ї, а з цієї проблеми виникає наступна — самотні, недоглянуті і ніким не виховані діти. “УГКЦ має великий столітній досвід пастирського служіння в українських поселеннях в США, Канаді, Бразилії, але до цих країн додаються дуже екзотичні. Наприклад, ОАЕ, Катар, Казахстан та Сибір Росії”, – розповідає владика.

За словами Лесі Левкович,  викладача кафедри богослов’я УКУ, українські трудові мігранти також не убезпечені від інших проблем, таких як торгівля людьми, трудове рабство та економічна і сексуальна експлуатація. Перший висновок, з яким погодилися учасники круглого столу, на парафіях потрібно активно проводити просвітницьку роботу, розповідати про ризики з якими може зустрітися людина, коли виїжджає працювати в іншу державу.

Викладач зацитувала слова папи Франциска, який у своїх публічних проповідях неодноразово закликав церкву і пастирів “… подорожувати разом із паствою, співстраждати разом із паствою”, бо тільки церква, за словами папи Франциска, є “справжньою Батьківщиною, яка не має кордонів”.

Максим Бондаренко, психолог, працівник пасторально-міграційного відділу УГКЦ, який брав участь у круглому столі сказав, що священики, які працюють в середовищі трудових мігрантів, повинні зробити все, щоб перетворити церкву на місце не тільки молитви, а в справжній освітньо-культурний центр. За його словами, найкраще опікуватися людиною в парафії, також, на думку психолога, потрібно заохочувати людей допомагати одні одним.

Віктор Жуковський, керівник кафедри богослов’я розповів, що кафедра спільно з УГКЦ організовують сертифікатні програми для священиків в різних країнах. Вдалий досвід — це програма для українських священиків, які служать в Казахстані. На думку Віктора Жуковського, священиків, які готуються до праці в інших державах обов’язково потрібно готувати до контексту країни, її культурного і релігійного середовища в якому він опиниться. Наприклад, священики в Казахстані зустрічаються з мусульманським середовищем, з жорсткою реакцією російського православ’я. “Звісно, в кожній країні інші проблеми, але священик має дуже добре розуміти специфіку роботи в іншій державі, а також з трудовими емігрантами”, – зазначає керівник кафедри.

 

Статтю взято з вебсайту Українського католицького університету (ucu.edu.ua)

Більше