Відбулася перекладацька майстерня щодо Першої Апології Юстина Мученика Друк

b_250_0_16777215_0___images_stories_podiyi_do_yustyna.jpg21 квітня відбулися патристичні читання, або перекладацька майстерня щодо перекладу Першої Апології Юстина Мученика, над яким працював о. д-р Олег Кіндій. Деякі частини твору переклала також доцент кафедри КлаВіС Уляна Головач та студент 5-го курсу філософсько-богословського факультету Андрій Третяк. Присутні, зокрема патристи і перекладачі Марія Горяча, Олександр Кащук, Тарас Тимо, Соломія Тимо, та класичні філологи Уляна Головач і Ростислав Паранько, обговорили складнощі перекладу, зокрема деяких тринітарних формулювань Апології та ранньохристиянських описів хрещення та Євхаристії.

Творчість Юстина цікава тим, що святий жив у період великих навернень з одних релігійно-філософських груп в інші. Хоч він і не був тринітарним богословом у сучасному розумінні, та все ж у контексті многобожжя ІІ століття захищав віру в єдиного Бога Творця та ставив перед собою завдання представити суть християнства мовою, зрозумілою для тогочасної еліти. Тому семінар був зосереджений на темі захисту християнства і  програми трансформацій античної релігії.

b_250_0_16777215_0___images_stories_podiyi_do_yustyna_2.jpgЯк зазначив перекладач тексту о. Олег, глави 13, 65 і 66 цієї Апології цікаві цінними згадкам про релігійне благочестя, а останні дві з них узагалі можна назвати «Євхаристійним каноном» Першої Апології. Юстину, який поєднував єврейську і неоплатонічну думку свого часу, властиве прагнення пізнавати істину і дійти до справжньої релігійності, справжнього богопочитання. Саме тому знаходимо в нього не тільки цінні свідчення про те, як відбувалася Євхаристія в його час, але і ширше пояснення тих чи інших елементів «ламання хліба» та наведення паралелей з поганських  містерій, аби чітко заявити, що саме вкладають у зміст своїх літургійних дій християни, а що є поганською релігією, незважаючи на певну тяглість і взаємини між одним і іншим.

Цікавою була дискусія навколо питання, чи варто залишати грецизми, чи все ж таки шукати українізований варіант того чи іншого слова (наприклад, чи вживати «Деміург», чи все-таки «Будівничий усього»). Виявилося, що лише одна стратегія – або цілковитої «українізації», або ж залишання грецизмів незмінними завжди – може не бути достатньо гнучкою для кожної перекладацької ситуації, особливо якщо ідеться про багатозначне грецьке слово або свідоме бажання давньогрецького автора показати взаємини християнства з античною релігією. Тому це вимагає перекладацького «відчуття конкретної ситуації». Були також пропозиції зберігати деякі цінні грецькі стилістичні засоби – наприклад, поетичне повторення з метою посилення певного значення.

Сподіваємося, невдовзі побачить світ український переклад цілої Першої Апології в антології ранньохристиянських текстів, що готується до друку цього року.

Христина Михалюк

Більше