Помилка
В УКУ проаналізували сучасну постову практику в УГКЦ Друк

b_250_0_16777215_0___images_stories_copy_2_of_photo_for_ru.jpg

Відео

Протягом останніх десятиліть тема посту широко дискутувалася на сесіях Синоду єпископів УГКЦ. Зокрема, на зламі 1996-го року було створено комісію, якій доручили підготувати літургійний довідник для Церкви на підставі Інструкції для застосування літургійних приписів Кодексу Канонів Східних Церков. Також одним із завдань цієї комісії було приготувати вказівки щодо Святих Часів на посний період. Направду,  важливим для практики посту в УГКЦ був цей Синод єпископів під головуванням Патріарха Йосифа Сліпого в Римі 1966-го року. Його рішення були затверджені через три роки.  Важливим є те, що на Синоді єпископи проаналізували  попередню церковну постову практику, зокрема постанови Замойського (1720 р.) та Львівського соборів (1891 р.). Однак,  з 1997 року і до цього часу не було жодних соборових рішень щодо практики посту в Церкві.

Про це сказав о. Василь Попелястий, докторант, під час  першої лекції новостовреної Кафедри літургійних наук УКУ на тему «Пости в партикулярному праві УГКЦ».

У рішеннях Синоду йшлося насамперед про те, що Великий піст триває 40 днів. Страсний тиждень також віднесли до Великого посту, а Сиропусний тиждень, у якому вже була заборона споживання м’яса, вважався приготуванням до Великого посту. Петрівка, Успенський та Різдвяний пости – мають визначений час. Під час цих постів собор дозволяв їсти м’ясо у вівторок, четверг, суботу та неділю, з обов’язком для мирян відмолювати п’ять раз «Отче наш» і п’ять раз «Богородице Діво», а для духовенства – 50-й псалом перед м’ясним обідом і вечерею. У перший тиждень Великого посту і в Страсний тиждень дозволялося споживати молочні продукти у вівторок, четверг і суботу, а в інші дні – скромну їжу. Рівно ж cкромно харчуватися потрібно було в Навечір’я Різдва, Навечір’я Богоявлення, Воздвиження Чесного Хреста, Усікновення голови святого Івана Предтечі. В усі середи і п’ятниці цілого року, крім загальниць, зобов’язувалося утриматися від вживання м’яса. У практиці обох Навечерій (Різдва і Богоявлення) було дозволено скромне покріплення пісними стравами – один раз досита, два – скромніші. Схвалювався строгий піст перед прийняттям Святого Причастя і загальний строгий піст був «до свячення Йорданської води, до прийняття пасхального яйця, до куті, просфори і на Святих Вечерях». Злагіднювали пости загальниці, під час яких упродовж тижня в середи та п’ятниці дозволено було  їсти м’ясо, а саме від Різдва ГНІХ до Навечір’я Богоявлення, від Неділі про митаря та фарисея до Неділі про блудного сина, від неділі Пасхи до Томиної неділі, від Зіслання Святого Духа до Неділі усіх святих. А якщо Господські і Богородичні празники припадали в середу чи п’ятницю, де немає загальниці (крім Великого посту, обох Навечірь, Воздвиження Чесного Христа і Усікновення голови святого Івана Предтечі) дозволялося споживати м’ясо.

«Синод закликав духовенство і вірних зберегти таку практику посту, долучаючи до неї молитви та діла милосердя. Передусім, заохочувалося у пісний час уникати гріховних вчинків. Однак, Синод зауважив, що вже у рішеннях Замойського та Львівського соборів простежується практика злагіднювання постів,  щоб оберегти існуючу постову практику від надмірної строгості, з одного боку, а з іншого – піти на зустріч вимогам часу», – зауважив священик.

Єпископи згодом йдуть на ще більші полегшення посту з причини частих вибухів голоду, зростаючих недуг та послаблень душі й тіла, убожества та недостатків, важких робіт на фабриках, на полях, кліматичних й економічних умов. Усі духовні особи та миряни були зобов’язані за совістю притримуватися приписів посту. А саме в усі п’ятниці року, за винятком загальниць і припадаючих Господських і Богородичних свят, утримуватися від вживання м’яса. Першого дня Великого посту і в Страсну п’ятницю рекомендувалося утриматися від вживання м’яса та молочних страв. У Навечір’я Різдва та Богоявлення, Воздвиження Чесного Христа та Усікновення голови святого Івана Предтечі дозволялося вживання скромної їжі один раз досита. Виняток був лише для дітей до 14-ти років, старших віком (від 59-го року життя), недужих тілесно і душевно, матерів. Єпископи, парохи, сповідники при потребі могли уділювати звільнення від посту. Закон входив у силу з моменту його проголошення і зобов’язував усю УГКЦ, бо був прийнятий усім її єпископатом та Верховним Архиєпископом.

Ці рішення собору були затверджені Блаженнішим Мирославом-Іваном Любачівським, Главою УГКЦ. Та було зроблено декілька уточнень. Зокрема, дозволялося дворазове споживання їжі доситості в Навечір’я Різдва ГНІХ, Навечір’я Богоявлення, Воздвиження, Усікновення. Уточнено, стримуватиcя від м’яса та молочних страв, повинні люди після 21-го року життя до 59-го року життя. А також розширено список осіб, які звільняються від посту: матері та вагітні та ті, що годують дітей, ті що харчуються в громадських їдальнях, подорожуючі, ті, які живуть з милостині, тяжко працюючі та хворі.

Сучасні постові практики УГКЦ прописані в 115 каноні Партикулярного права УГКЦ. Тут уточнюється, в перший день Великого посту та в Страсну п’ятницю потрібно виключити м’ясні і молочні страви, яйця, включно зі стравами, які містять ці інгредієнти. Також зазначається, першого тижня Великого посту та в увесь Страсний тиждень потрібно стримуватися від м’ясних страв, а в  четвер та вівторок дозволяються всі види їжі.

Також у понеділок, середу та п’ятницю Великого посту рекомендовано утримання від м’ясних страв. Четвер  та віторок Великого посту дозволяються всі види їжі. В інші пости необхідно утриматися від вживання м’ясних страв у середу та п’ятницю, а всі види страв дозволено споживати у понеділок, вівторок, четвер. У Навечір’я Різдва, Навечір’я Богоявлення, Усікновення, Воздвиження – усі зобов’язані дотримуватися посту.

В кожну п’ятницю, крім загальниць, храмового свята та дванадесятого свята, необхідно утримання від м’яса і страв.

Немає посту в суботу, неділю, День незалежності (24 серпня), а також додана тривалість дати Нового року (31 грудня -1 січня). Також уточнюється час тривання подорожі – від 8 годин і більше. Однак обмежено осіб, які можуть звільняти від посту – лише місцевий єпископ. Зазначається, за межами території України можна дотримуватися практики посту, яка є в інших країнах.

«На мою думку, піст – стримання від їжі і статевих стосунків в конкретні дні. Усі постові постанови – не обмеження, а дозвіл на споживання їжі», – підсумував  о. Василь. За його словами, бракує санкцій за порушення посту. Досьогодні, хто не дотримувався посту в п’ятницю повинен був сповідатися, проте тепер санкцій щодо цього не визначено.

Додамо, у квітні цього року вийшло друком видання «Канони партикуряного права УГКЦ». Ці канони затверджені найвищою законодавчою владою УГКЦ – Синодом єпископів, проголошені Отцем і Главою Церкви і стають обов’язковими до виконання ad experimentum від 7 квітня 2015 року протягом трьох наступних років. У них подаються приписи щодо головних процесів, які відбуваються в УГКЦ (вибори Верховного Архиєпископа УГКЦ, Синод єпископів, вибори єпископа, проведення єпархіального собору, обов’язки канцлера єпархії і т. п.).

Стаття з вебсайту Українського католицького університету (ucu.edu.ua)

Більше