Віра – це інтуїтивне відчуття присутності Бога у повсякденному житті людини. Віра не потребує доказів, але докази можуть слугувати шляхом до віри.

1. Суть проблеми

Є добре відомим факт, що багато хто з видатних фізиків ХХ сторіччя протягом життя остаточно приходили до ідеї Бога, причому, в незалежності від ступеню свого попереднього атеїзму. Одні з них після цього ставали «звичайними» вірними, тоді як інші сприймали дану подію як професійний виклик і починали активно «шукати Бога в фізиці».

Звичайно, автор, будучи особою тверезомислячою, не відносить себе до видатних фізиків. Але, тим не менше, його шлях до Бога у фізиці був, хоч і не зовсім «стандартним», але, в цілому, подібним. Здобувши свого часу ступінь доктора фізико-математичних наук, він відчув велике полегшення – нарешті з’явилась реальна можливість виконувати не тільки «обов’язкові» дослідження, а також приділяти увагу проблемам, до яких усі ці роки лежала душа, але не доходили руки. А душа лежала, ні, не до пошуків Бога в фізиці, як це логічно витікало б із вище сказаного, а до побудови принципово нової версії теорії ієрархічних динамічних систем. То ж останні двадцять п’ять років досліджень були направлені, в тому числі, і на розбудову такої теорії.

Так вийшло, що вже через кілька років роботи вималювався надзвичайно дивовижний теоретичний об’єкт, названий згодом богом системи. Власне, це не був правдивий об’єкт, у буквальному розумінні цього терміну. Це було щось, для чого у тодішній (як, доречи, і в сучасній) фізиці не існувало адекватної наукової класифікації. Було знайдено, що свого бога (з маленької букви) має кожна природна ієрархічна система, в незалежності від її фізичної природи, походження чи ієрархічного статусу. Але найбільшого шоку автор зазнав, коли намагався порівняти [1,2] властивості такого бога фізичного Всесвіту, як гігантської ієрархічної інформаційно-управляючої системи (фізичного бога), з Богом (з великої букви), який описано в Біблії. Повною несподіванкою виявилось те, що обидва вони в значній мірі співпадали за своїми загальними властивостями. Дослідження їх більш глибокої ідентичності, однак, далі не проводились, оскільки автор, як тоді, так і сьогодні вважає, що порівняльна робота такого роду повинна проводитись фізиками спільно з богословами.

Таким чином, фігурально висловлюючись, на відміну від «великих», автор спеціально і не шукав Бога в фізиці - Той сам його знайшов.

І, нарешті, про соціально-політичний бік справи. Віра, фізика і соціально-політичні реалії нашого життя – це, здавалось би, речі доволі далекі одна від одної. Можливо, ще якихось п’ятнадцять - двадцять років тому назад все виглядало саме так. Але ми живемо в дуже дивні часи. Часи надзвичайно швидких змін оточуючого середовища, коли стрімко, буквально на очах, змінюється все. І наш повсякденний високотехнологічний побут, і колективна ментальність соціуму (згадаймо тільки про сьогоднішню масову монетарізацію суспільної свідомості), і глобальна фінансово-економічна криза, і загрозлива військово-політична ситуації як в світі, так і навколо країни, і ще багато чого. За двадцять років, що минули з часів отримання незалежності, кожен з нас, як і Україна в цілому, отримали неповторний досвід виживання. І цей досвід говорить, в тому числі, про те, що вже давно настав час отримати ясні і чіткі відповіді на давно поставлені сакраментальні запитання. А саме, куди летить цей бурхливий потік історії, в якому ми, на жаль, спромоглися грати лише незавидну роль мізерної тріски, яку кидає із сторони в сторону? А також, як нам далі зберегти та розбудовувати свою державу?

Але причому тут «фізична теорія Бога», скажете ви, прискіпливий слухач. Дуже навіть «при тому»! Щоб більш наочно проілюструвати це, доволі дискусійне, на перший погляд, філософське твердження, наведемо три наступні загальновідомі тези з ділянки політології:

1. Національна ідея – це проекція національного завдання на національну самосвідомість.

2. Національне завдання на сьогодні полягає у розбудові української держави шляхом максимальної консолідації її державної нації.

3. Віра та висока колективна духовність стають найпотужнішими природними центрами консолідації української державної нації в справі підвищення її національної самосвідомості.

З іншого боку, добре відомо, що релігія і церква, як головні чинники, відповідальні за формування високої колективної духовності нації, вже давно знаходяться в непримиренному конфлікті з офіційною наукою. Головні суперечності існують, перш за все, у питанні трактовки теорії походження нашого Всесвіту та місця людини в ньому. Історично так склалося, що на сьогодні позиція науки є виразно домінуючою. Завдяки цьому вона, через систему середньої і вищої освіти, засоби масової інформації тощо, реально найбільш потужно впливає на процес формування світогляду як кожної людини, так і суспільства в цілому. А те, що він, цей суто безбожний «офіційний» світогляд, з радянських часів став ще більш бездуховним, є широко визнаним фактом. То ж очевидно, що на такому шляху, без відновлення традиційно високої духовності нашої нації, ми не зможемо збудувати ефективної і сильної держави. Бо якими б не були досконалими економічні та політичні програми, вони ніколи не зможуть практично реалізуватися у розколотому та бездуховному суспільстві. Це аксіома.

Слушне запитання: а чи не застарів вже цей традиційний, сформований ще в часи розквіту радянської пропагандистської системи, однобоко викривлений матеріалістичний підхід? Бо в останні півстоліття наука явно не стояла на місці. То, можливо, ситуація навколо згаданого історичного конфлікту наука-церква кардинально змінилася? А наші ідеологи від влади цього ще поки не знають? Як показано далі в даній доповіді, насправді ситуація виглядає саме так. Справа в тому, що старий конфлікт між наукою і релігією вже вичерпав себе – наука фактично прийняла Бога як фізичну реальність. При чому, це сталося не як якась милостива поступка своєму історичному опоненту – церкві. Просто так склалося, що без введення концепції Бога сучасна фізика ніяким іншим чином не здатна вирішити свої гострі фундаментальні проблеми, які вже давно перезріли. Таким чином, тепер не тільки релігія, як це історично завжди було, несе свою частку відповідальності за стан духовності і моральності суспільства. А також і фізика, як флагман сьогоднішньої науки, повинна приймати участь у цій шляхетній роботі.

Таким чином, зв’язок між вірою, наукою і сучасними соціально-політичними реаліями існує і сьогодні він, як ніколи до цього, став особливо тісний і парадоксальний. Про це і ще про багато інших подібних речей і будемо далі говорити в цій доповіді.

Далі зауважимо, що при підготовці матеріалів до даної доповіді автор зіткнувся з доволі складною проблемою методичною характеру. А саме, логіка вимагала, щоб перед тим як, власне говорити про Бога в фізиці, необхідно спочатку ознайомити аудиторію з мінімально необхідною для цього фізичною термінологічною і концептуальною базою. Останні, нажаль, не відносяться до загально відомих базових знань. Як наслідок і витворилась дана специфічна форма доповіді, і якій автор вимушений відвести її головному питанню (про Бога) багато менше часу, як хотілось, ніж іншим, на перший погляд, другорядним - загальноосвітнім. Нажаль, в даному випадку реально він не спромігся знайти іншої, методично більш раціональної і простої, форми викладу матеріалу. Тож почнемо з «лікбезу» у ділянці фізичної теорії ієрархічних динамічних систем.

Далі: ... Завантажити всю статтю