|
Нещодавно закінчився четвертий модуль щорічної сертифікатної програми Філософсько-богословського факультету УКУ для священиків УГКЦ у Казахстані. Протягом тижня душпастирі і сестри-монахині, які служать у цій країні, мали нагоду слухати курс Віктора Жуковського – завідувача кафедри богослов’я УКУ, «Від спасіння до обоження: вибрані питання сотеріології» і курс о. Юрія Щурка – завідувача кафедри біблійних наук, «Євангелізація хрещених і нехрещених: способи проголошення керигми».
У контексті програми Віктор Жуковський узяв інтерв’ю у священиків, які служать для місцевих греко-католиків.
Про виклики служіння в Казахстані
Віктор Жуковський ділиться: «Священиче служіння в Казахстані – це суцільні виклики: кліматичні, релігійні, політичні, фінансові. Кліматичні полягають у тому, що влітку тут до +40 градусів, взимку до -40 – бурани, степи на сотні кілометрів без жодного деревця. Викликом є і національно-релігійні особливості тутешньої діаспори: свідомих українців чи греко-католиків небагато. Хто виїхав, хто асимілювався, а ті, що залишились, перебувають у чужому казахському, мусульманському середовищі із яскраво вираженими специфічними рудиментами пострадянського тоталітарного суспільства. Політичні виклики – це тотальний контроль влади над релігійною діяльністю і надзвичайно обмежені можливості для повноцінної душпастирської праці наших священиків із розсіяними по країні українцями. Існують також матеріально-фінансові труднощі: слабка або взагалі відсутня матеріальна база, мізерна фінансова підтримка як від закордонних фундацій, так і від Церкви в Україні. Цього короткого переліку викликів достатньо, щоб зрозуміти не лише специфіку душпастирювання в Казахстані, а й те, якими рисами та знаннями повинен володіти священик у цих непересічних місійних реаліях».
|
