Східна  Церква  поділяє  усіх  святих  (ще  від  VII–VIII ст. [1]),  на  лики  (розряди)  у відповідності з тим, яким шляхом вони проходили земне життя й досягали вічного блаженства у небі [2]. До числа ликів святих, належать також і святі мученики, котрі за сповідання Імені Божого, та за вірне виконання Христових заповідей віддавали своє життя чи терпіли найжорстокіші страждання й муки за віру Христову. Саме слово мученик буквально означає свідок (по-грецьки мартіс), проте воно «наголошує не так на самому факті страждань, як на свідченні віри в Христа» [3].

Мучеництво за віру в І. Христа було та залишається до сьогодні найвищим виявом любови до Бога, воно є найшляхетнішою дорогою до святості [4]. Тому невипадково у літургійному році УГКЦ особливе місце серед числа ликів святих посідають святі мученики, починаючи від немовлять убитих Іродом і первомученика Степана до тих, що віддавали  своє  життя  захищаючи  св.  ікони  в  VIII-IX  ст.  у Візантії  до  останніх,  що загинули чи зазнавали переслідувань та туртур до кінця свого життя за визнання своєї віри та єдність з Апостольським Престолом в XX столітті в Україні.

Завантажити

[1] Див. Великомученик. //

http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%92%D0%B5%D0%BB%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D0%BC%D1%83%D1

%87%D0%B5%D0%BD%D0%B8%D0%BA (перегляд 25 січня 2015 р.).

[2] Див. Блаженніший Митрополит Володимир. Святих Божих, як зірок на небі (Неділя 1-ша після

П’ятдесятниці) / http://archiv.orthodox.org.ua/page-1049.html (перегляд 25 січня 2015 р.).

[3] Катехизм Української Греко-Католицької Церкви «Христос — наша Пасха». Львів 2011, п. 317.

[4] II Ватиканський Собор. Догматична конституція про Церкву, п. 42.